Он создан исключительно для удовольствия и демонстрации различных стилей письма.
Чуваки, сегодня хочу вам поделиться историей, как я устроил себе настоящий адреналиновый забег! Такой, что столько фантиков закладок я еще не делал. Это было настоящее экстремальное приключение, и я просто сорвался с цепи!
Началось все с того, что мой бро Максик предложил мне купить шишки марихуаны. Ну, я сам не против такого джейвного оттяга, ведь надо иногда отдохнуть от этого хардкорного мира. Поэтому, мы с Максиком решили сделать небольшой план, чтобы подогреть наше приключение. Было решено отправиться на грибной охоте, и вот я рассказываю вам о нашем незабываемом путешествии.
Решили не терять времени и отправились в это место, полные адреналина и ожидания. Взяли с собой трубку, чтобы покурить эту закладку марихуаны, чтобы добавить немного пикантности нашему путешествию. Ну и конечно, взяли с собой большой рюкзак для сбора грибов.
Что ж, мы побывали на месте, и это было настоящее грибное празднество! Лес был просто сумасшедшим! Все вокруг сверкало и колыхалось от этих психоделических растений. Мы просто были в ауте!
Сначала мы решили закинуться марихуаной, чтобы полностью погрузиться в этот грибной мир. Я и Максик зажгли трубку и прикурили, словно два настоящих гопника. После нескольких затяжек мы уже чувствовали, как все окружение начинает меняться. Цвета стали ярче, звуки стали искажаться, а время и пространство превратились в наш персональный хардкорный сон. Мы просто оттягивались на полную катушку!
Через какое-то время мы решили начать сбор грибов. Нашли огромный грибной "шейкер" и стали аккуратно срывать те самые "капли магии". Глаза наши сияли радостью, а руки дрожали от предвкушения нового уровня прикола. Мы считали каждую собранную штуку, словно настоящие природные наркоманы. Казалось, что этот лес стал для нас настоящим раем на земле. Не повторяйте подобные ситуации и выбирайте более безопасные и легальные способы отдыха и развлечения.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...